Блог консультанта Програми Ради Європи “Посилення доброго демократичного врядування і стійкості в Україні”Мирослава Кошелюка
Вперше в Україні маємо договір, коли велика міська громада офіційно співпрацює із меншою. Бібрська громада та Львівська МТГ підписали двосторонній договір про муніципальне співробітництво. І хай не ідеться про значні суми чи «проривні» проєкти, та можна привітати сам факт такої офіційно задокументованої співпраці. Суть – у навчанні особливих дітей із Бібрки у Інклюзивно-ресурсному центрі Личаківського району м. Львова. Це триває уже кілька років. А торік Бібрська міська рада подала пропозицію укласти договір спільного фінансування комунальної установи Львова. Договір міжмуніципального співробітництва – ознака того, що співпраця хай і не близьких, та все ж об’єднаних ідеєю допомогти особливим дітям громад вийшла на інший рівень.
Потроху рухається і розвиток майбутньої Львівської агломерації. Нагадаю, за підтримки Ради Європи консультанти, представники Львівської обласної військової адміністрації, Львівської районної військової адміністрації, Львівської та ще 17-ти сусідніх громад, громадських організацій, середовищ проходять етапи формування спільної долі. На виході восени має бути представлено громадськості Стратегію розвитку Львівської агломерації, відповідну робочу групу створено за розпорядженням голови Львівської облвійськадміністрації.
Можна, звісно, сказати, що Львівська агломерація і так уже фактично існує. Якщо вийти вранці на будь-яку із автостанцій Львова, то побачимо, як це працює. Люди із навколишніх міст чи сіл приїжджають за своїми потребами у обласний центр – чи то на роботу, чи за певними послугами, чи то на закупи. Водночас наприклад на вихідні бачимо рух навпаки – містяни зі Львова їдуть на відпочинок у регіон або до прикладу провідати родичів. Так що ці зв’зки працюють як в економічному, так і в соціальному аспектах.
Тим часом ми як консультанти бачимо, зустрічаючись із представниками громад та збираючи цікаві усім проєкти – в принципі, противників агломерації довкола Львова немає. У процесі спільного вироблення стратегії розвитку є лише застарілі міфи, які на практиці відкидає життя. На минулому тижні тривали консультації з мешканцями громад щодо можливих пріоритетів співробітництва громад в рамках агломерації. Експерти зустрічалися із місцевими активістами, представниками громадських організацій, локального бізнесу, депутатами місцевих рад у 6-ти громадах, які входять до складу агломерації, що формується. Це було у Бібрській, Жовківській, Городоцькій, Івано-Франківській, Новояричівській, Оброшинській громадах; загалом обговорили справу приблизно сто учасників. В цих зустрічах взяли участь також представники Львівської міської ради та Львівської обласної військової адміністрації. І в інших громадах майбутньої агломерації будуть такі зустрічі разом із одночасним публічним збором ідей щодо можливих проектів співпраці громад в рамках агломерації. Представники усіх 18 громад беруть участь в 7 робочих групах, сформованих відповідно до розпорядження начальника Львівської ОВА. А голови громад – у роботі сформованого тим же ж розпорядженням керівного комітету щодо розробки стратегії.
Цікаві результати дали також 12 фокус-груп із представниками різних категорій зацікавлених: представників молодіжних та екологічних НГО, соціальних організацій, бізнес-асоціацій і структур підтримки бізнесу, деяких бізнес-кластерів, екосистеми підтримки інновацій, культурної спільноти, експертного середовища щодо місцевого розвитку, закладів вищої освіти тощо. А опитування КМІСу мешканців і мешканок громад майбутньої агломерації у лютому-березні 2023 року за участю понад 3000 респондентів і респонденток теж показує майбутні напрямки руху Львівської агломерації.
Хай не так швидко і не так бурхливо, та агломерація стає на ноги. Якщо масштабувати на Україну, то будемо мати економічний насамперед ефект у радіусі 200-300 км. Дослідження показують таку позитивну динаміку на прикладі світових агломерацій і великих міст. Відтак Львівська агломерація матиме економічний вплив на всю західну частину України (аж до Хмельницького) і навіть на всю східну частину Польщі (аж до Кракова). Усі ж напрацьовані методи роботи можна використати і для формування решти українських агломерацій, яких буде не більше десяти.
Так чи інак, а бібрські особливі діти матимуть турботу та опіку, якої можливо не відчували би вдома. Саме на цьому ґрунті – співчутливого погляду на сусіда і оптимістичного прогнозу на майбутнє – спробуємо будувати агломерації. Адже після війни (не сумніваємося у перемозі) роботи буде стільки, що подолаємо усе лише гуртом.
