Мерія Львова розглядає можливість продовження тролейбусного маршруту №31 до села Давидів. Наразі кінцева зупинка у цьому напрямі розташована біля Сихівського цвинтаря та Центру легеневого здоров’я (колишня тублікарня). Як вважають у міській раді, збільшення протяжності допоможе частково розвантажити вулицю Зелену від автомобільного транспорту та покращить сполучення між Львовом та Давидовом. Втім, цей проєкт виходить далеко за межі лише транспортного сполучення цих двох громад і одного тролейбусного рейсу.
Про те, що Львів планує продовжити заміський тролейбусний маршрут до сусіднього Давидова, 22 квітня у Facebook повідомив заступник міського голови Любомир Зубач. «У межах проєктів Львівської агломерації уже проговорюємо деталі, як продовжити тролейбус зі Львова до Давидова. Під це готуємо проєктні пропозиції й шукаємо грантові кошти. І це не плани на наступні 100 років», – зазначив він.
Наразі конкретної дати запуску оновленого маршруту №31 немає. Проте планується, що контактної мережі до села не прокладатимуть, натомість тролейбус доїжджатиме до чинної кінцевої зупинки біля цвинтаря, потім опускатиме штанги і далі їхатиме кілька зупинок до Давидова, живлячись від батареї. Як розповів у коментарі ZAXID.NET виконавчий директор асоціації «Львівська агломерація» Роман Кізима, для цього міські тролейбуси мають обладнати спеціальними батареями, завдяки їм електротранспорт зможе перевозити пасажирів без підключення до контактної мережі. Таке покращення робить вже робить «ЕлектронМаш» в межах проекту «Модернізація громадського тролейбусного транспорту міста Львів».
https://zaxid.net/lviv_planuye_prodovzhiti_marshrut_miskogo_troleybusa_do_davidova_n1608719
Орієнтовна протяжність шляху на автономному живленні становить 5-7 км в один бік, залежно від того, де саме у Давидові облаштують кінцеву.Туди і назад переобладнаний тролейбус їхатиме близько 15 км. Загалом розрахунки показують, що він може їхати щонайменше 20 км без підзарядки. По суті, це перетворення звичайного тролейбуса на електробус», – наголосив Роман Кізима. За його словами, встановлення спеціальних батарей на тролейбуси не вимагає великих коштів. Переобладнати один тролейбус – це 30-40 тис. євро, натоміть прокласти 5-7 км тролейбусних електромереж та побудувати силову підстанцію вартує до 200 млн грн, каже він.
Наразі мерія шукає фінансування на переобладнання тролейбусів і сподівається на підтримку обласного бюджету, Давидівської громади, а також розглядає можливість співфінансування проєкту за участі грантодавців. Із кількома потенційними донорами тривають перемовини, повідомив Кізима. Він зазначив, що цей проєкт матиме позитивний ефект як для Львова, так й для Давидова. Зокрема, завдяки запуску електричного транспорту покращиться приміське сполучення, зменшаться затори і шкідливі викиди від автомобілів. «Львівська громада і сусідні зацікавлені у поширенні діючих тролейбусних маршрутів Львова на приміські населені пункти. Окрім того, електротранспорт – це, по-перше, екологічно чистий транспорт, по-друге, це великий транспорт, порівняно із міжміськими маршрутками. Також тролейбуси зменшують навантаження на дорожню інфраструктуру, оскільки можуть перевезти більшу кількість пасажирів», – наголосив він. Щодо оплати проїзду, то мерія поки шукає оптимальне рішення, це може бути або розширення дії ЛеоКарт, або ж, наприклад, запровадження двоставкового квитка.
Наразі на чинному маршруті №31 (вул. Шота Руставелі – Пульмонологічний центр) працює 4 тролейбуси, після запуску сполучення із Давидовом їхню кількість планують збільшити, розповів Роман Кізима. До слова, тролейбусна лінія Львів-Давидів була запроектована ще у 80-х роках, але не була реалізована.
Львівсько-давидівська або давидівсько-львівська гілка тролейбуса – далекоглядний проєкт. В керівництві асоціації Львівська агломерація розповіли, що є й інші транспортні напрацювання. Адже транспорт і мобільність – одні з основ усіх метрополій. Покращення сполучення людей, товарів та послуг – ключове запитання для виконавчого апарату Львівської агломерації. Дослідження, зокрема нещодавно проведені серед мешканців, доводять: транспорт займає значну частину життя людей, і варто вже зараз перейматися рішеннями на наступні десятиліття. Нижче можемо ознайомитися із результатами опитувань:
https://drive.google.com/file/d/1D4s8inE4nhsXtAEPTEEx5G9d5CpG2Z69/view?usp=drive_link
Що ж до труднощів із транспортом, то маємо такі напрямки росту в Львівській агломерації:
- автомобільне сполучення та громадський транспорт загалом,
- велосипедний рух,
- залізничне сполучення (кодова назва “Lviv City Express”).
Якщо говорити про громадський транспорт, то експерти і урядовці Львівської агломерації схиляються до електричного транспорту. Перш за все, він є екологічним і залишає фактично нульовий вуглецевий слід. По-друге, такий транспорт є містким. Тролейбус, а тим більше трамвай, може перевезти набагато більше пасажирів, аніж автобус.
Мешканцям же ж, а особливо водіям персональних автівок, пропонують переваги – проїзд у комфортних салонах без проблем із пошуком парківки для авто. А це означає і зменшити корки в місті та на дорогах – що є важливо як у часі війни, так і загалом для мобільності в агломерації.
Продовжувати, де це можливо, міські автобусні маршрути. Думати, де вийде “протягнути” далі трамвай чи тролейбус. Ці проєкти наразі виглядають футуристичними. Але коли зникне потреба фінансувати воєнні видатки та перейти до нормального життя, то конкретні рішення будуть на часі, як то кажуть, “на вчора”. Саме тому в Львівській агломерації задумуються над такими проєктами. Зокрема, розглядається план з’єднати трамвайною колією через Сокільники місцеву і Солонківську громади, Франківський і Сихівський райони. Наразі такий амбітний план у шухлядці знову ж таки через брак фінансів: будуть потрібні сотні мільйонів гривень.
Дешевшим буде уже перевірений у Львові проєкт збільшення дальності поїздки тролейбусів, встановивши на них додаткові батареї. Станом на зараз максимум “добиватимуть” на 20-25 км – залежно від погодних умов, які впливають на роботу батареї. Власне у цьому напрямку і буде пілотним проєкт тролейбуса Львів-Давидів. Без підзарядки 31-й тролейбус проїде тут більше на 5-6 км. Таким чином Давидів зможе перевозити своїх мешканців, а Львів зменшить суттєве навантаження на одну із головних транспортних артерій, вулицю Зелену. Цікаво, таке переобладнання десяти тролейбусів економічно вигідніше, аніж купівля одного електробуса (автобуса на електричній батареї).
Звісно, залишається також урегулювати межи двома громадами факт оплати (можливо, запровадити двоставковий тариф на рейсі), перевезення пільговиків тощо. Тому тут держава, розвиваючи тиловий регіон, близький до Європи, могла би посприяти у готових рішеннях та підтримці такого пілотного проєкту.
Велосипедний рух в агломерації залишається на доволі-таки низькому рівні. А дарма: у світі так свої транспортні проблеми частково вирішує багато метрополій. Підведені до меж Львова велодоріжки так і чекають, щоби їх продовжили у сусідні громади. Ресурсів, звісно, зараз обмаль. Але завдяки донорам та цілеспрямованій роботі мало би вдатися частину мешканців Львівської агломерації пересадити на двоколісного. Чимало людей у теплу пору року із задоволенням би перейшли на такий транспорт, зокрема про це свідчать останні соціологічні дослідження. Тісний перетин цього напрямку із туризмом (зокрема внутрішніми подорожами – наприклад, львів’ян до Жовкви, а жовківчан до Львова) змушує дивитися оптимістично на перспективи такої справи.
На жаль, “Lviv City Express” найскладніший і мабуть найдороговартісніший. Але і найперспективніший. Фактичне украй вигідне розташування Львіського регіону, добре сполучення залізницею із головними містами Львівської агломерації (як-от Жовквою, Городком, Пустомитами, Бібркою) не використане досі належним чином. У Європі добирання на роботі потягом і назад уже давно стало звичним. Що ж до нас, то маємо дві завади: 1) якість рухомого складу і 2) графік руху потягів.
Львів природньо перетворився на вантажний хаб залізниці. Звісно, це добре. Але пасажир із цього (насамперед для потреб агломерації) “випав”. Як приклад – станція Підзамче, одна із найстаріших у місті. Пасажиропотоку там обмаль, хоча розташування її агломераційно украй вдале: кілька хвилин – і Ви із потягу вже в центрі Львова. Реформа львівського залізничного вузла та вивільнення міста від вантажних перевезень могли би відкрили не те що цікаве вікно можливостей, а й надати перевезенню пасажирів буквально-таки другого дихання. Укрзалізниця наразі ставить у пріоритет прибуткові вантажні вагони. “Електрички” ж мають настільки часами невигідний графік руху, що економічно активне населення просто не може ними користуватися. Досвід Будькова чи Старого Села, де люди користуються залізницею, доводить: за 5 хв у Львові на станції “Сихів” – це вигідно.
Чотири міста навколо Львова і сільські громади поруч могли би мати великий хосен від залізничного сполучення. Невеличкі вагони із вигідним графіком (наприклад, щодві години) могли би зробити революцію в транспорті, суттєво зменшивши навантаження на шляхи. Ну а про екологічну складову годі й говорити. Залізничний рух тягне за собою і розвиток девелоперів у містах. Знаючи, що зможете бути швидко у Львові чи в Городку, можете спокійніше планувати будівництво у селах чи багатоквартирний будинок у менших містах.
Підсумовуючи, бачимо, що Львівська агломерація уже перетворилася на своєрідний “демографічний перехоплюючий паркінг” для населення зі сходу та територій, яким загрожує війна і постійні удари. Відтак наше завдання – утримати українців тут, а не змушувати їх покидати межі України в кошуках долі за кордоном. Тому спільний розвиток транспорту, а відтак і просторове планування гуртом – той шлях, який належить пройти швидко.
Якщо після прочитання цього матеріалу у Вас залишися думки, аршументи або пропозиції, велике прохання комунікувати із нами. На сайті є посилання на робочі телефони і соціальні мережі. Для листів – скринька lviv.agglomeration@gmail.com.
